Навігаційний рядок: Головна сторінка > Події > Вітання і оголошення > ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ

20 04 2012

 ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ

Преосвященнішого Серафима,

єпископа Яготинського,

вікарія Київської Митрополії, духовенству

і вірним чадам Яготинського вікаріатства

Української Православної Церкви 

«Встань, той хто спить,

і воскресни від мертвих

і освятить тебе Христос…»

(Єфес. 14)

Милістю Божою настав цей благословенний день Світлого Христового Воскресіння, коли наші серця переповнюються досконалою любов’ю і неземною радістю, коли Небо і Земля оспівують переможну пісню воскреслому Спасителю.

Переповнений Божественною Любов’ю і великою радістю, я сердечно вітаю Вас із цим великим Святом.

ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Ці слова безвимірні та вічні.Світле і радісне Свято воскресіння Христового, день всесвітньої Слави і Радості, ми святкуємо зі всією Христовою Церквою, возлюблені отці, браття та сестри! У цей великий день ми забуваємо всі скорботи, котрі не оминає жодна людина протягом свого життя, всі печалі й негаразди житейські, та радіємо чистою, духовною радістю.

Подібно до того, як Сам Христос воскреслий являвся апостолам і святим жінкам, утішаючи, благословляючи та укріпляючи їх віру, так нехай з’явиться Він і нам таємничо та благодатно. І нехай ми відчуємо в наших душах Його солодкий голос: «Мир вам!», «Радійте!», щоб і ми віднайшли благодатні сили для продовження нашого земного поприща.

Згадаємо, якою глибокою, безвихідною скорботою наповнені були учні Христові у дні страждань Господніх. Але радість воскресіння Христового, влила в них силу і мужність, підготувала їх душі до сприйняття Божественних дарів Святого Духа. І як наслідок цього, з  дерзновенням вони пронесли, свою натхненну євангельську проповідь поміж всіма народами.

У ці світлі дні нехай від наших сердець  біжить всякий морок, всяка печаль! Нехай буде великою силою, котра зв’язуватиме нас, чад Христової Церкви, радість Воскресіння Христового.

Немає іншого часу в нашому житті, коли духовна радість так повно і безроздільно володіла б нами, як у ніч Світлого Христового Воскресіння і у всі пасхальні дні. Пасхальна радість – це підйом нашого духу, яка народжується в нас, як тільки лунає спів першого пасхального піснеспіву – «Воскресіння Твоє, Христе Спасе…».

Одразу ж виникає нестримано радісне, незрозуміло хвилююче спілкування нашого духу з воскреслим Спасителем, з оточуючими людьми і з усім світом. Як говориться в Оголосительному Пасхальному слові святителя Іоанна Злутоуста, до цієї високої радості, до цього духовного ликування призиваються всі люди не зважаючи до їхнього духовного стану і готовності до Пасхального свята.

Ще вчора ми переживали останні хвилини нашого «співпогребіння» Христу. Але наші серця вже передчували Воскресіння Христове. Вони стрепенулися, слухаючи у храмі за великою вечернею громоголосний і багаторазовний спів: «Господа оспівуйте і превозносіть на всі віки!». Вони трепетали, слухаючи великий прокімен: «Воскресни Боже, суди землі, бо ти наслідуєш у всіх народах». Вони розчулились, побачивши престол і духовенство зодягнутими замість темного у світле, біле, янгольське облачення.

Білий колір являється символом передранкової зорі Христового Воскресіння, яке почалося осліплюючим сяянням небесного світла  у печери гробу. Білий колір є також символом чистоти наших душ і сердець, котрі ми підготовлювали під час Великого посту для достойної зустрічі воскреслого Господа.

Сьогодні всі ми радіємо і ликуємо! Проте пасхальна радість не повинна бути для нас тільки короткочасним настроєм Пасхальної ночі, наша радість має бути довгою і повною, бо сама сутність свята потребує цього.

Заглибимось у таємницю Пасхальної ночі, у великий зміст Воскресіння Христового. Ще коли Христос висів на хресті, відбувся переворот у душі одного із розбійників і він промовив: «Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!» (Лк. 23,42).

Коли Христос спустив дух, тоді відбувся переворот у душі римського сотника і тих, хто були з ним, вони сповідали Христа «Сином Божим» (Мк. 15,39; Мф. 27,54).

Сама природа не залишилася байдужною до смерті Господа. Тільки помер Христос, як «земля потряслась і каміння розсипалось» (Мф. 27,51), «і настала темрява» (Мк. 15,33).

Разом із природою похитнувся і храм Божий: «Завіса у храмі розідралась навпіл» (Мк. 15,38).

Голгофські події знайшли своє відображення у потойбічному світі: «Гроби відкрилися, і багато тіл спочилих воскресли…і з’явилися багатьом» (Мф. 27,52-53).

Нарешті, відбувся переворот і в душах тих, хто, як на видовище, прийшов на Голгофу. Люди, котрих мучили докори совісті від спогляданнія таких подій, поверталися з Голгофи, «б’ючи себе в груди» (Лк.23,48) та переживаючи жах перед зробленим.

Так страждання і особливо смерть Іісуса Христа вразили все живе і мертве, пробудили людські серця, приготовляючи їх до наступної найвеличнішої події – воскресіння Господнього.

У чому причина всіх цих потрясінь і переворотів? Їх причина в тому, що звершилось небувале: смерть прийняла Боголюдина, яка не причасна до смерті ні по Божеству, як Бог, ні по людській плоті, як невинний і безгрішний.

Христос міг оминути смерть, як неодноразово оминав раніше (Ін. 8,59; 10,32; Мф. 21,46). Але Він прийшов на землю, щоб «віддати душу Свою для спокутування багатьох» (Мф. 20,28), щоб «вознесену» бути на хрест, «щоб всякий, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ін. 3,14-16).

Не прийнявши смерті, Він не міг би і воскреснути, тобто зруйнувати, умертвити наші гріхи і саму смерть, як наслідок цих гріхів. Сказавши нам, що немає більшої любові, як хто душу свою «положить за друзів своїх» (Ін. 15,13), Він Сам поклав за нас Свою душу і цим проявив Божественну Любов до нас.

Ця любов і була причиною, котра вознесла Боголюдину на хрест Голгофи. Зустрівшись на хресті і у гробі зі смертю, ця Любов стала сильніше смерті, яка була до цього всесильною і непереможною. Виконалось пророцтво: «Смерте! Де твоє жало? Аду! Де твоя перемога?» (Ос. 13.14; 1Кор. 15,55).

Яке велике благо для нас, яка радість, яке блаженство знати, що, носячи зараз «образ перстного», ми будемо носити після воскресіння «образ небесного», тобто воскресінням у тілі, приготованому для вічного життя! Цю духовну радість принесло нам Воскресіння Христове.

Запевнюючи нас у загальному воскресінні, Христос незадовго до своїх страждань воскресив Чотириденного Лазаря. А тепер Спаситель дарує нам повне воскресіння: воскресіння нашого духу через оновлення і відродження його ще в цьому, земному житті і воскресіння тіла для життя майбутнього, загробного. Все це стало можливим через страждання, смерть і воскресіння Спасителя.

Як же нам не радіти, як не дякувати і не прославляти воскреслого Господа в ці світоносні пасхальні дні! Християнин, за настановами апостола, повинен берегтися злоби і лукавства. Хіба ж не за всіх помер Христос, не для всіх воскрес і не всім дарував прощення? Хіба нам, прощеним і облагодіяним, так тяжко вибачити якого-небудь особистого кривдника і захистити серце своє від ворогування і злоби до нього?

У ці святі дні ми повинні бачити в кожному ближньому (в його душі) тільки Христа воскреслого, шукати в нашому ближньому тільки світле, оновлене і добре. Всі ми сини Отця Небесного, всі відроджені Христом! Всім нам дані одні й ті ж благодатні засоби для спасіння.

Нам, щойно вкусившим у світлі пасхальні дні чистоти і світлості небесної, повинно бути чужим все те, що окутує мороком наш розум, оскверняє серце і турбує совість. Ми повинні наполегливо просити у Господа: «Серце чистим створи в мені, Боже», бо від чистого серця і око буває чистим.

Воскреслий Христос Своїм життям, смертю і воскресінням показав нам, що Він, дійсно, є «шлях, істина і життя» (Ін. 14,6). Ми, християни, маємо Христову істину, але, як не боляче це розуміти, у нас дуже часто немає бажання і рішучості слідувати цій істині, бути в безперервному духовно-благодатному спілкуванні зі своїм Спасителем.

Браття і сестри! «Перемога, котра перемогла світ, є віра наша» (1Ін. 5,4), віра в Померлого за нас і воскреслого Спасителя. Будемо ж укріплятися в цій вірі, у цій благодаті і пасхальній радості. І тоді Спаситель ніколи не залишить нас, бо Він звертається до кожного: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обремененні, і Я заспокою Вас: Візьміть іго Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я кроткий і смиренний серцем, і віднайдете спокій душам Вашим; бо іго Моє благе, і брем’я Моє легке» (Мф. 11,28-30).

Серед усіх труднощів боротьби, випробувань і розчарувань тільки Господь може дарувати нам спокій і умиротворіння, тільки Він може смирити наш бунтівний дух і заспокоїти бентежні серця. З цією ж вірою, надією і любов’ю ми возносимо наші молитви до Воскреслого Господа, щоб Він дарував нашій країні і народу нашому єдність, мир і благополуччя.

Переповнений цією любов’ю вітаю всю благословенну і Богом бережену нашу паству. Воскреслий Спаситель нехай допоможе всім нам увійти в радість Його воскресіння і прийняти у своє серце Його Євангельські Завіти.

Не будемо глухими і німими, відкриємо Йому двері наших сердець, і тоді Господь прийде до нас і буде перебувати з нами, чого і я щиро бажаю всім Вам!

ВОІСТИНУ ВОСКРЕС ХРИСТОС!!!

Пасха Христова 2012 рік.

Преосвященніший

+ Серафим

єпископ Яготинський,

вікарій Київської Митрополії

Google Buzz Vkontakte Facebook Twitter Мой мир Livejournal SEO Community Ваау! News2.ru Korica SMI2 Google Bookmarks Digg I.ua Закладки Yandex Linkstore Myscoop Ru-marks Webmarks Ruspace Web-zakladka Zakladok.net Reddit delicious Technorati Slashdot Yahoo My Web БобрДобр.ru Memori.ru МоёМесто.ru Mister Wong