Навігаційний рядок: Головна сторінка > 2012

Молитва матері. Тяготи сучасних жінок-мироносиць

12 10 2012

В одному підмосковному храмі працює сторожем нестарий ще чоловік. У нього впалі щоки, рання лисина – здебільшого результат буйної пиятики в молодості. Зараз він не п’є.

– Зайшов, – розповідає, – якось випадково в храм з цікавості і з пляшкою горілки в кишені. Стою, дивлюся, чудно якось, дорослі люди, а поклони б’ють, хрестяться. І раптом пронизало, як розпеченим залізом – такою ненависною стала пляшка в кишені. Вийшов за огорожу і вилив її прямо на землю. І – знову в храм. І якось само собою вийшло: все, більше пити не буду. (більше…)

Дві кави по-турецьки

12 10 2012

Моя сусідка Марина, збираючись в Оптину пустинь, заявляє мені голосно, владним тоном:

– За моїм доглянь пару днів. У холодильнику борщ, до мого приїзду вистачить.

Вона не просить, ні. Я взагалі не пам’ятаю, не знайома з її прохальним тоном чи перепрошуючими інтонаціями. Вона чеканить умови голосно, владно, і я на кілька хвилин приймаю ці умови як єдиний спосіб реабілітуватися за неможливість поїхати в Оптину. Потім докоряю собі. Чому повинна виправдуватися за свою зайнятість, опікуватися сусідським хлопцем далеко не ідеальної поведінки? Марина завжди скаржиться на нього: плаксивий, наїжачений, вічно з претензіями. Але головне, що турбує Марину, – чути нічого не хоче про храм, не дотримується посту, навіть на зло їй, матері, уплітає, смажені з м’ясом, пиріжки, куплені в метро в піст. Скандали в них постійно. Особливо сильною, злою і негарною була недавно сварка через жінку, що просила милостиню і яку Марина привела в дім, пожити. (більше…)

Роздуми про єдність Церкви

10 10 2012

“Кровоточивою раною продовжує виснажувати Церкву розкол. Ми важко переживаємо цю трагедію і всіляко прагнемо до єдності. Ми до всіх людей ставимося з любов’ю, як заповідав нам Господь, і до друзів, і до недругів, і навіть до розкольників. Ми дуже сподіваємося на об’єднання. Шлях до єдності тільки один – через строге слідування Переданню і канонам Церкви” (з Різдвяного Послання Предстоятеля Української Православної Церкви Митрополита Київського і всієї України Володимира (2000/2001). (більше…)

Сказання про розбиту церкву

10 10 2012

Ця сумна історія відбулася в невеликому селищі Розвальне, що на західній Україні, у ті далекі часи, коли славний гетьман Богдан Хмельницький відстоював батьківську віру Православну, обороняючи її від католицької експансії. Священником тоді був у селі отець Семен Кудивітер.

Одного похмурого дня до його хати зайшов дяк та, взявши, як належить, благословення, промовив: «Отче дорогий, мушу говорити тобі, як наказала громада. Селяни наші стали сперечатися: чому ксьондзи латинські одні ризи одягають на службу Божу, а грецькі попи, себто наші православні, не такі? І для чого їх стільки навигадували тих попівських одеж, хіба без них не можна службу правити? Та й навіщо, кажуть, шити ту дорогу одежу? Тяжкі часи нині настали, скрута кругом. (більше…)

Скоринка хліба

10 10 2012

Багач над багачами був Степан Бобик, не тільки на все своє село, але й на все Поділля! Багачем він був скупим – скупар над скупарями. Якщо який бідний, немічний дідусь прийде до нього і просить хліба, то він гнав його з прокльонами з хати.

– Немає в мене хліба для жебраків, – кричав.

А було – й собаками цькував.

Навіть того, що лишалося з їди, не давав бідним.

– Краще кинути це свиням у корито, – говорив. А була в Бобика дочка-одиначка Катруся. Вона зовсім не вдалася в батька. Мала серденько добре та чутливе на людське горе й була дуже побожна. Часом велів їй батько напекти з тіста іграшок, щоб мала чим гратися. Та вона тоді прокрадалася з обійстя й роздаровувала це все бідним дітям. (більше…)