Навігаційний рядок: Головна сторінка > Храми та громади > Яготин

Яготин

Храм  Великомученика  і Цілителя Пантелеімона

Каплиця великомученика Пантелеймона

Історія

Місце для будівництва було освячено у жовтні 2002 року благочинним Яготинським і Згурівським протоієреєм Василієм Богодєєвим, протоієреєм Олегом Наслудовим, ієреєм Георгієм Бойко.

Храм зведений  поряд з Яготинською центральною районною лікарнею.

Велика подяка трудовим колективам Яготинського БТІ (Титарчук П.А.), ВАТ “Яготинський маслозавод” (Сіренко О.О.); ВАТ “БМУ-10″ (Ганжа А.А.); ДП “Яготинський цукрозавод” (Непорожній С.О.); ВАТ “Яготинське ХПП” (Білоус О.В.); ВАТ “Яготинське БМУ” (Стригун Л.М.); ВАТ “Яготинський хліб” (Хобта М.М.) і всім, хто відгукується і надає допомогу у будівництві.

У травні-червні 2006 року збудований купол. У жовтні-грудні проводяться роботи зі зведення бані та купола. 13 січня 2008 року, після тривалого періоду збору коштів і підготовки, було встановлено купол.

Храм відкрито 17 вересня 2011 року.

Богослужіння.

Вечірнє богослужіння: 17:0

Божественна літургія: 9:00

Молебень з акафістом Великомученику і Цілителю Пантелеймону: 8:00 (щопонеділка)

Храм відчинено щоденно

з 7:30 до 12:00.

Настоятель

Протоієрей Рустік Романій.

 


 

 

 

 

 

================================================================

Свято-Покровський храм міста Яготина
Українська Православна Церква. Київська єпархія. Настоятель храму – протоієрей Роман Богодєєв.

Свято-Покровський храм міста Яготина

 

Історія

Лісняки були одним з найперших сіл, що виникли поблизу Яготина ще наприкінці XVII століття. Вперше письмово згадуються у 1723 році. Коли в селі з’явилась церква Різдва Пресвятої Богородиці точно не відомо, проте у 1803 році вона вже була. Тоді священиком був Д.А. Шулярський, а населення села складало 1445 осіб. Існувала ще одна церква, на місці якої нині знаходиться Свято-Покровський храм.

Згодом Лісняки влились у склад міста Яготина. Церкви проіснували до встановлення комуністичного режиму, коли й були закриті.

Після Другої світової війни церкву Різдва Богородиці відкрили, і вона була відчинена для віруючих до початку 1960-тих, після чого була зруйнована.

Духовною опікою яготинців у той безбожний час, коли майже всі церкви району були зруйновані, займався отець Симеон (на фото), що жив на хуторі Воронівщина.

У 1992 році відбудована православними Яготина церква Різдва Богородиці (по вул. Шевченка 108-а) “завдяки” її тодішньому священику перейшла до розкольницької організації УПЦ-КП. Віруючі, що вклали сили і власні кошти у її будівництво, були змушені полишити її. Вони утворили нову православну общину, яку очолив отець Віталій Іванкін. Парафія спершу називалась Свято-Троїцькою. Потім, з надією на повернення у майбутньому однойменних розкольницьких храмів у лоно Православної Церкви, щоб уникнути дублювання, вона була освячена на честь Покрова Пресвятої Богородиці за благословенням Блаженнішого Володимира, митрополита Київського і всієї України.

Відтоді парафія існує у прохолодному ставленні до церкви місцевої влади, зате під Покровом Пресвятої Богородиці, що значно важливіше. Вірогідно, є якийсь промисел у тому, що віра в Яготині зберігалась саме тут, на місці намоленої стародавньої церкви.

Ця непримітна старенька будівля, що колись була притулком для сиріт, потім школою мистецтв і, зрештою, хімічною лабораторією, у багатьох викликає іронію – “яка ж це церква?” Можливо, це й не церква у розумінні традиційної будівлі, але це безперечно Церква, Храм Божий, духовна спільнота віруючих.

На недільних богослужіннях люди, котрі з’їжджаються з усього міста, тут ледь розміщуються, що вже казати за великі свята. І це в той час як розкольницькі церкви у центральній частині Яготина стоять напівпорожніми.

Будиночок, де знаходиться храм, увінчує старенький металевий хрест. Мало хто знає, що цей непримітний хрест – зі старої зруйнованої церкви, що багато десятиліть зберігався віруючою жінкою. Також саме у Свято-Покровський храм віруючі зносили ікони і частини іконостасу зруйнованої церкви.

Було чимало знаменних подій, що свідчать про піклування Божої Матері про храм і громаду. Кілька років тому на язичницьке свято “Купала” організатори спорудили чучело у вигляді хреста і спалили його попри протести отця Віталія та православної громади. Через кілька днів над Яготином пронісся ураган, що позривав дахи з багатьох будинків та повалив багато дерев. Одне з великих дерев впало на Свято-Покровську церкву. Проте дах зовсім не було пошкоджено – дерево лише порозривало проводи, що проходили над храмом. Саме через ці проводи та ряд дерев влада не дозволяла будівництво нового храму поряд. Комунальним службам довелось спилювати дерева по всій вулиці, а не лише коло храму, та демонтувати електричні дроти. Схоже, це Богородиця допомогла у вирішенні проблеми.

У липні 2006 року було зведено фундамент храму. Три роки планувались ці роботи, але тільки нині вдалось їх провести. Все це було здійснено виключно власними силами парафії. Жодного багатого благодійника не знайшлось, ніхто з місцевих можновладців не запропонував допомоги. Лише бригада молодих хлопців, учнів ПТУ, згодилась провести роботи за ті кошти, які мала община. За це їм велика подяка, як і всім людям, що жертвували на будівництво храму.

Улітку 2007 було закуплено частину будівельних матеріалів для цоколя, звести який вдалось лише у 2008 році.

Хоч будівництво храму йде повільно, але з упевненістю в богоугодності цієї справи.

Святині

У храмі особливо шанується ікона Божої Матері “Скоропослушниця”. За дивним збігом ця ікона була шанованою у старій церкві, особливо шанував її отець Симеон, а також вона шанувалася у роді колишнього настоятеля храму – отця Віталія Іванкіна.

Розклад богослужінь

Може змінюватись, тому найкраще уточнювати за телефоном, вказаним унизу.

Вечірнє богослужіння: 17:00 (влітку), 15:30 (взимку)

Ранкове богослужіння: 8:00

Літургія: 9:00

Акафіст іконі Божої Матері “Скоропослушниця”: 8:00 (щовівторка)

Храм відчинено:

У святкові дні з 7:00 до 12:30. У передсвяткові дні з 16:00 до 19:00.

Настоятель  протоієрей Роман Богодєєв.

Клірик храму  протоієрей Сергій Богодєєв.

Адреса

Київська обл., місто Яготин, вул. Шевченка, 79. Тел.: (8-044-75) 5-18-52.

Дмитро Кузьменко

==================================================================

Свято-Троїцький храм (собор) м.  Яготин
Місцевими депутатами передано УПЦ КП.

Свято-Троїцький храм (собор) міста Яготина

Історія храму

У 1757 році Яготин став власністю графа Кирила Розумовського (1973-1803) – останнього гетьмана України. Кирило Розумовський був високоосвіченою людиною, у 1743-1745 роках навчався в університетах Кенігсберга, Берліна, Геттінгема, Страсбурга. У 1744 році отримав титул графа, у 1776 став президентом Петербурзької академії наук. Після скасування гетьманства граф переїхав у Яготин, де у 1765 році спорудив Довгу греблю, що утворила на річці Супій велике і мальовниче озеро, котре існує і донині.

Стараннями графа Розумовського у 1800 році на центральній площі Яготина була збудована кам’яна Троїцька церква. Архітектором був М.Львов. При храмі існувала церковна бібліотека та дві церковнопарафіяльні школи – чоловіча і жіноча. Цікаво, що ще в 1715 році згадується якась церква у Яготині, можливо, на її місці було зведено Троїцький храм.

Ось як описував церкву відомий мандрівник Отто фон Гун: “Церква – … розташована на великому лузі, що складає тут майдан для ярмарку. Вигляд її зовсім круглий, з усіх сторін обнесена велетенськими колонами іонічного ордену, окрім вівтарної. Усередині надзвичайно простора і світла. Іконостас складає кам’яна стіна… Коштує вона близько 45 тисяч рублів, наповнена багатим начинням” (О. фон Гун. Поверхностные замечания по дороге от Москвы в Малороссию к осени 1805 г. М., 1806).

Тарас Шевченко теж описав церкву у своїй повісті “Близнецы”: “Я с дитьмы вышла из брички та й хожу себе по базару. Только смотрю, на базаре стоит какой-то круглый будынок, и столбы кругом. Мене диты и спрашивают: “Маменька, что это такое?” Я и говорю: “Ей-Богу, деточки, не знаю, надо будет спросить кого-нибудь”. Смотрю, на наше счастье, идет какая-то молодыця. Я и кричу ей: “Молодыце! А йды, – говорю, – сюда”. Она подошла. “Скажи, голубко, что это у вас там на базаре стоить?” Вона и говорыть: “Церков”. – “Церков, – думаю соби, – чи не дурыть вона нас?” Только смотрю, и крест наверху, на круглой крыше. “Господи, – думаю соби, – уж я ли церков у Киеве не видала, а такой, хоть побожиться, так, я думаю, и в Ерусалиме нет”" (Т.Шевченко. Повне зібрання творів. Т.4. К., 1963).

У Полтавському державному архіві збереглась “Исповедная ведомость прихожан Троицкой церкви местечка Яготина” за 1803 рік. Запис на 47 аркушах. Священик Антоній Куплярський мав у своїй парафії (з родиною графа Розумовського) 3262 парафіян. З них: 1641 – чоловіки, 1626 – жінки.

За комуністичної влади храм було повністю зруйновано у 1936 році.

Відбудова розпочалась за державний кошт завдяки турботам народного депутата п. Поліщука та колишнього мера міста Яготина п. Лісового. Відбудовувався  як пам’ятка архітектури за програмою відбудови історичних пам’яток уряду України.

Настоятелі

1803 – Антоній Куплярський.

1899 – Г.Н. Чичибабін (перший священик).